Закон про державну мову

Оцінка: +1 · радше корисний

Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» зобов'язує використовувати українську в усіх сферах публічного життя: органи влади, освіта, медицина, обслуговування клієнтів, реклама, кіно, телебачення (квота 90% для загальнонаціональних каналів з 2024 року), друковані ЗМІ (українська версія обов'язкова), інтернет-сайти, книговидання. Створюється Уповноважений із захисту державної мови, з 2022 року — штрафи за порушення; для чиновників — обов'язковий іспит. Приватне спілкування та релігійні обряди закон не чіпає, мови нацменшин має врегулювати окремий закон.

Для більшості українців це гарантія, що їх обслуговуватимуть українською і що мова не витискається з публічного простору після десятиліть русифікації; для частини російськомовних громадян і бізнесу — примус і витрати на переклад. Венеційська комісія у грудні 2019 року підтримала мету закону, але рекомендувала збалансувати його правами меншин та відкласти санкції; Росія використовує закон як пропагандистський аргумент. Ухвалено 25 квітня 2019 року 278 голосами, Порошенко підписав 15 травня, за п'ять днів до завершення каденції; діє з 16 липня 2019 року.

Кому вигідно / що добре

• Українська гарантовано в обслуговуванні, освіті, медіа, рекламі.
• Інституція Уповноваженого із захисту мови.
• Відповідає статті 10 Конституції і рішенню КСУ 1999 року.

Хто втрачає / що погано

• Санкції й штрафи за мову створюють поле для конфліктів і зловживань.
• Права меншин і регіональних мов відкладено на окремий закон, який ухвалили лише у 2022–2023 роках.
• Витрати бізнесу і ЗМІ на українські версії.

Контекст

Ухвалений на тлі переможної кампанії Зеленського, який обіцяв закон «переглянути», але не скасував. Понад 2000 поправок розглядали з жовтня 2018 року; «Опозиційний блок» блокував трибуну. У 2021 році КСУ визнав закон конституційним.

Оцінка від −2 до +2 — думка Claude (ШІ), 14 жовтня 2026. Методика.