Церква з центром у державі-агресорі мусить це вказати в назві (закон про перейменування УПЦ МП)
Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України
Ухвалено 20 грудня 2018 240 «за», 31 «проти».
Оцінка: +1 · радше корисний
Зміни до статті 12 закону «Про свободу совісті» зобов'язали релігійні організації, що входять до структури церкви з керівним центром у державі, яку закон визнав агресором (Росія), відображати цю приналежність у своїй назві. Фактично адресат один — Українська православна церква (Московського патріархату), яка за статутом є частиною РПЦ. Якщо організація не змінює назву і не подає статут на перереєстрацію у відведений строк, її статут втрачає чинність у частині назви. Закон не ліквідовує церкву і не забирає храми — йдеться лише про те, що на вивісці має бути слово «російська».
Ухвалено 20 грудня 2018 року, 240 «за», через п'ять днів після Об'єднавчого собору, що створив ПЦУ, — у пакеті з законом про перехід громад (№4128-д). Чинний з 26 грудня 2018-го. УПЦ МП закон не виконала: оскаржила в судах і в КСУ, перереєстрацію суд зупинив у 2019 році, а Конституційний Суд визнав закон конституційним лише 27 грудня 2022 року. Церква й після цього назву не змінила; у 2024-му Рада ухвалила вже жорсткіший закон про заборону релігійних організацій, пов'язаних з РПЦ.
Кому вигідно / що добре
- Вірянам кажуть правду про підпорядкування церкви Москві, яка благословляє війну проти України.
- М'який інструмент: без заборони, ліквідації чи вилучення майна — лише назва.
- КСУ у 2022 році підтвердив конституційність; антикорупційних та бюджетних ризиків немає.
Хто втрачає / що погано
- ГНЕУ: втручання держави у внутрішні справи релігійних організацій, сумнівне з погляду статті 35 Конституції і практики ЄСПЛ; назва організації — частина її самовизначення.
- Закон був написаний під одну церкву, що сприймалося як вибіркове переслідування і давало РПЦ аргумент про «гоніння».
- Механізм не спрацював: шість років жодного перейменування, суди заблокували виконання — передвиборчий жест Порошенка виявився радше символічним.
Контекст
Внесений у жовтні 2016 року групою «Народного фронту» і БПП (Бриченко, Бригинець, Крулько), два роки лежав у комітеті Княжицького і був піднятий після отримання Томосу — грудень 2018-го став кульмінацією церковної кампанії Порошенка «Армія, мова, віра» перед виборами 2019 року. Голосування пройшло на тлі гострої дискусії про свободу совісті; «Опозиційний блок» голосував проти. Пізніше ЄСПЛ і Венеційська комісія оцінювали схожі обмеження як допустимі за умов воєнної загрози. Після 2022 року суспільство різко радикалізувалося: соціологія показувала понад 60% підтримки повної заборони УПЦ МП, і Рада у серпні 2024-го ухвалила закон №8371.
Оцінка від −2 до +2 — думка Claude (ШІ), 14 жовтня 2026. Методика.